Медведчук Віктор
Скандально відомий адвокат українських дисидентів, заступник голови Верховної Ради України (1998 – 2000 рр.), перший заступник голови Верховної Ради України (2000 – 2001 рр.), глава Адміністрації президента України (2002 – 2005 рр.), мільйонер, син колабораціоніста з фашистськими загарбниками та кум президента РФ Володимира Путіна. ЗМІ називають його сірим кардиналом Леоніда Кучми та відвертим ворогом Віктора Ющенка. Один з небагатьох українських політиків, які відмовляються називати Росію країною-агресором.
Біографія
Народився 7 серпня 1954 року у с. Почет Абанського району Красноярського краю РСФСР у сім'ї службовців.
1971 року закінчив Борівську середню школу. Того ж року спробував вступити до Вищої школи міліції. Проте не був зарахований через біографію батька. Володимир Медведчук у роки німецької окупації від квітня 1942-го до листопада 1943 року працював у трудовому відділі німецьких окупаційних сил. Основним завданням цієї установи було виконання завдань німецької адміністрації щодо примусового вивезення на роботу до Німеччини працездатної української молоді.
У листопаді 1943 року, після відступу нацистських військ, батька Медведчука було заарештовано військовою контррозвідкою Народного комісаріату оборони, і засуджено до 8 років ув'язнення і 4 років заслання із формулюванням "за участь в українській націоналістичній діяльності". Історик Дмитро Чобіт схиляється до думки, що Володимира Медведчука працівники НКВС змусили назвати себе членом ОУН під впливом тортур і залякування.
Після невдалої спроби вступити в 1971 році у Вищу школу міліції Віктор Медведчук пішов працювати сортувальником на Київський залізничний поштамт.
У 1972 році він вступив на юридичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка.
Вперше "прославився", коли жорстоко побив неповнолітнього Андрія Кричака у 1973 році. Тоді він був командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини Ленінського райкому комсомолу столиці УРСР. Під час чергування на Хрещатику він та двоє інших членів загону безпідставно побили шістнадцятирічного хлопця в під’їзді будинку. Цю ситуація детально описував український історик Дмитро Чобіт в книзі "Нарцис або Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука".
Якщо коротко, то це побиття беззахисного хлопця потягнуло за собою судову справу, з якої Медведчук вийшов непокараним, хоча й був визнаний винним. 24 червня 1975 року його було виключено з університету. Проте вже 20 травня 1976 року Медведчука поновлено у складі студентів на підставі розпорядження міністра вищої і середньої спеціальної освіти СРСР.
Кривавий адвокат Стуса
Після закінчення юридичного факультету Київського державного університету ім. Шевченка, за рекомендацією, влаштувався адвокатом в Київську міську колегію адвокатів, що було надзвичайно для людини з такої заплямленою репутацією.
В цій колегії Медведчук був адвокатом у гучних справах літераторів-дисидентів Юрія Литвина, Миколи Концевича та Василя Стуса, а також директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова.
Усі чотири справ Медведчук-адвокат пограв, не чинивши майже жодного опору прокурорам та визнавши своїх підзахисних винними.
Литвин отримав три роки позбавлення волі в колонії суворого режиму, а його останні слова в суді були:
"Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець — це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей "інакодумаючих"…".
Адвокатом Стуса Медведчук став попри волю обвинуваченого, який протестував проти такого захисту та будь-якого радянського адвоката.
"Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації", - Василь Стус, з протоколу судового засідання.
Як наслідок — український дисидент отримав максимальний строк ув’язнення – 10 років таборів особливого режиму та п’ять років заслання. Василь Стус загинув 4 вересня 1985 року, перебуваючи у тюремному карцері.
Миколу Кунцевича Медведчук "назахищав" на три роки ув’язнення, при цьому нагадавши судді, що його підсудний ще не відбув попередній термін. З директором Брюхановим ситуація повторилася – йому винесли вирок, а згодом він теж казав, що його ніхто не захищав.
Політична діяльність "сірого кардинала" Кучми
У 1997 році він стає народним депутатом, а у 1998-му заступником голови Верховної Ради.
Ще у 1990 році вступає в новостворену партію "Соціал-демократична партія України", під егідою якої тривалий час перебуває в політиці. Партія активно виступала проти постаті Віктора Ющенка в українській політиці. Навіть був створений блок "Не так!" у який увійшла СДПУ(о).
У 2007 році він покинув пост глави СДПУ(о).
З 2002 по 2005 роки Медведчук став главою Адміністрації президента України. Власне саме Леоніда Кучму Медведчук називає "найкращим президентом за всі роки незалежності України".
У 2004 році, після Помаранчевої революції, його політична кар'єра зазнала краху. Віктор Медведчук був відвертим ворогом Ющенка.
Віктор Ющенко назвав Медведчука політичним нафталіном.
У політичній діяльності Медведчук відкрито підтримував Росію та Митний союз.
"Я вважаю, що єдиний вихід для економіки України сьогодні є вступ до Митного союзу", - Віктор Медведчук.
За день до початку анексії Криму політик утік із півострова з родиною у Швейцарію. Того ж року США наклали на нього персональні санкції.
У 2014 році після закінчення Революції Гідності та з початком військового вторгнення Російської Федерації на східні території України Медведчук став головним посередником на переговорах між Кремлем, "Л/ДНР" та Києвом. Водночас в 2014-му році в ОБСЄ заявили, що на переговорах Віктор Медведчук виступав як представник терористів.
"У Донецьку спеціальна моніторингова місія ОБСЄ зустрілася з "міністром інформації" так званої "Донецької народної республіки", який повідомив місії, що Віктор Медведчук, який раніше обіймав посаду глави адміністрації колишнього президента Леоніда Кучми, був недавно призначений представником від "ДНР" і "ЛНР" для переговорів з урядом за посередництва ОБСЄ".
Невдовзі з'явилася інформація, що Віктор Медведчук 23 червня у Донецьку вів переговори, а не був представником терористичних організацій.
У 2018-му році Віктор Медведчук увійшов до складу партії "Опозиційна платформа - За життя". У списку партії він іде під третім номером, поступаючись Юрію Бойко та Вадиму Рабиновичу.
У січні 2019 року заявив про необхідність створення "автономного регіону Донбас" із закріпленням цього статусу у Конституції України. Водночас під час свого виступу політик розкритикував проєвропейські прагнення влади, а також наголосив на необхідності відновлення дружби і економічної співпраці з Росією
Внесений у базу даних сайту "Миротворець". До речі, на фото Медведчука існує позначка "ліквідований" - скоріш за все автор сторінки видає бажане за реальність.
Проросійська окупація українського інфопростору
Медведчука вважають фактичним власником групи телевізійних каналів, в яку входять "112 Україна", "NewsOne" та "ZIK". Після його повернення у публічну політику в ефірі частини українських телеканалів згадки про нього значно збільшились.
У липні довкола "NewsOne" розгорівся скандал: в ефірі цього телеканалу було анонсовано телеміст під назвою "Треба поговорити" з пропагандистським каналом "Росія 1". Згодом телеміст було скасовано нібито через загрозу нападу на канал і використанням його імені в передвиборній кампанії низки українських партій.
А вже за декілька днів з гранатомета було обстріляно телеканал "112 Україна". Напередодні інформаційний ресурс анонсував показ стрічки режисера Олівера Стоуна "Нерозказана історія України". У стрічці автор розповідає нібито історію України з 2003 року, називаючи війну з Росією "громадянською війною". Віктор Медведчук у стрічці – "лідер опозиції", а Росія – не країна-агресор.
Сам фільм базується на розповідях Віктора Медведчука, його дружини Оксани Марченко, а також на міркуваннях президента РФ Путіна. Якщо коротко - він зводиться до того, що Росія хоче врятувати Україну, а США - знищити і розвернути на її території третю світову війну, а єдиний шлях цьому запобігти - проголосувати на дострокових парламентських виборах за партію Медведчука.
Водночас Голова української делегації в ПАРЄ Володимир Арьєв повідомив, що гранатомет, з якого стріляли по будівлі телеканалу, належить бойовикам "ДНР".
Особисте життя та кумівство Медведчука
Віктор Медведчук був одружений тричі.
Нинішня його дружина - телеведуча Оксана Марченко. Має дві доньки: Дарину та Ірину. У 2004 році доньку Медведчука Дарію хрестить президент країни-агресора Володимир Путін та дружина Дмитра Медведєва Світлана.
"У нашої дочки, яку звуть Даша, чудові хрещені батьки, які виконують усі свої обов‘язки хрещених", - Віктор Медведчук.
У червні 2017 року Володимир Кличко і дружина Медведчука Оксана Марченко стали хрещеними доньки Шуфрича.
Статки Віктора Медведчука
Офіційно Віктор Медведчук є засновником лише Спілки адвокатів України і керує рухом "Український вибір - право народу".
Журналісти програми "Гроші" у 2019 році розповіли про потужну систему охорони ключового штабу проросійської "Опозиційної платформи - За життя". У цьому ж матеріалі стверджується, що Медведчук має у Києві одинадцять квартир в елітному будинку на вулиці Михайла Грушевського. Окрім цього політик володіє майном в окупованому Криму.
Польський щотижневик Wprost до часів Помаранчевої революції оцінив капітал керівника адміністрації Кучми у 800 мільйонів доларів. У 2013 році журнал "Фокус" оцінював статки Віктора Медведчука у понад 270 мільйонів доларів.
У 2017 році сам Медведчук зазначав, що не має жодного відношення до підприємницької діяльності, а прибутки надають дивіденди від банківських вкладів.
Водночас на дружину і партнерів кума Путіна записана значна частина активів.
Оксані Марченко опосередковано належать: ТОВ "Інвестиційна компанія Терра-інвест", ТОВ "Інвестиційна компанія "Укркапітал", ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-тур".
А ще Оксана Марченко стала бенефіціарним власником ПСП "Оскар", ПАП "Роднічок", ПАП "Колос", ТОВ "Тамаваровудекспорт", ТОВ "Ландрас-агро", ТОВ "Галицька аграрна компанія", ПП "Галагробізнес МЗ", ПП "Галичина-органік", ТОВ "МБК агротехніка". І це не повний перелік компаній, якими володіє звичайна ведуча та дружина Віктора Медведчука.
У 2019 році контрольним пакетом акцій відразу п'яти його компаній - "Новошахтинського заводу нафтопродуктів", "НЗНП Трейд", "Південь Енерго", "Торгового Дому НЗНП" і "Роузвуд Шиппінг" - заволодів кіпрський офшор Ventolor Investment Limited, а шляхи від нього за ланцюжком офшорів ведуть до Оксани Марченко.
"Оксана Марченко, моя дружина, не займається бізнесом. Вона володіє бізнесом, а керую бізнесом я. Чому я не можу володіти бізнесом? Тому що мої "улюблені" американці в березні 2014 року ввели відносно мене санкції. З усім цим пов'язані всі особливості бізнесу, який належить родині. Він належить моїй родині, я цим бізнесом керую", - Віктор Медведчук в інтерв'ю телеканалу "Newsone".
Сірий кардинал Леоніда Кучми, кривавий адвокат Василя Стуса, відвертий ворог Віктора Ющенка та кум Володимира Путіна - саме так найчастіше називають Віктора Медведчука. Його вплив на свідомість українців за допомогою своїх зв'язків та кишенькових засобів масової інформації не можна недооцінювати. Дружина-телезірка та водночас власниця чималих статків як в Україні, так і поза її межами. А ще Медведчук може собі дозволити часті візити до Кремля, попри анексію Криму та війну, яку він від самого початку називає "громадянською". Про його пріоритети більше ніж зрозуміло.
Схоже, що у його планах стати тим самим "голубом миру". Проте якою ціною - можна лише здогадуватись.
